1.1. Короткі історичні відомості про спроби класифікації хімічних елементів

Період

Вчені

Класифікації

1818 р.

Шведський хімік. Й.Я. Берцеліус

Поділ на метали й неметали за найбільш очевидними ознаками. Така класифікація була надто загальною і недосконалою.

Кінець 18 ст.

Французький хімік А. Лавуазьє

Ділить відомі 33 «субстанції» на класи:
а) гази і флюїди; б) неметали; в) метали; г) землі.
Таким чином, до елементів були зачислені прості і складні речовини.

1817 р.

Німецькі вчені Деберейнер, Мітчерліх

Поділ на тріади. Закон тріад: атомна маса проміжного елемента кожної трійки є середнім арифметичним мас крайніх членів.
1) Li, Na, K; 2) Fe, Co, Ni; 3) Ca, Sr, Ba; 4) Cl, Br, J.
Проте більшість елементів залишилася поза тріадами.

1850 р.

Французький вчений де Шанкуртуа

Телуровий гвинт. Розмістив 50 елементів від Гідрогену до Телуру по гвинтовій лінії на поверхні циліндра, в порядку зростання атомних мас елементів. Багато елементів подібних за хімічними властивостями розташувались один під одним на початку спіралі (H — F — Cl). Із «гвинта» виявили аналогію між Гідрогеном і галогенами. Загальних закономірностей виявлено не було.

1864 р.

Англійський вчений Д. Ньюлендс

Правило октав. Розмістив відомі тоді 56 хімічних елементів у ряд за зростанням їхніх атомних мас. Він помітив, що в багатьох випадках кожний восьмий елемент є подібним до вибраного за перший. Схожими є і властивості відповідних простих речовин, утворених цими елементами. Найближчі у ряду два подібні елементи були розділені шістьма іншими. Таку закономірність він назвав правилом октав. Вона спостерігалась на початку ряду, а далі часто порушувалась.

1864 р.

Німецький вчений Л. Мейєр

Розмістив елементи в порядку зростання атомних мас і побачив, що елементи із подібними властивостями групуються у вертикальні ряди. Він висловив думку про періодичність властивостей елементів, але не шукав взаємозв’язків між елементами і суті періодичності він не збагнув. Через те, що значнення атомних мас і валентності були для деяких елементів помилковими або взагалі невідомими, не всі елементи увійшли до створеної ним таблиці. Тому пріоритет відкриття періодичного закону належить Д. І. Менделєєву.

1869 р.

Російський вчений
Д.І. Менделєєв

Відкрив періодичний закон і склав періодичну систему хімічних елементів.

Період

Вчений

Відкриття

1650-1700 рр.

Р. Бойль

Поняття про хімічний елемент

1748 р.
1789 р

М.В. Ломоносов,
А. Лавуазьє

Закон збереження маси речовини

1801-1808 рр.

Пруст

Закон сталості складу

1803-1804 рр.

Англійський хімік Д. Дальтон

Поняття про атомну масу. Закон кратних відношень

1805-1808 рр.

Гей-Люссак

Закон об’ємних відношень

1811 р.

Італійський вчений А. Авогадро

Атомно-молекулярна теорія

1814 р.

Й.Я. Берцеліус

Хімічна символіка елементів і таблиця атомних мас відомих 46 елементів

1852 р.

Франкланд

Поняття валентності

1860 р.

Атомно-молекулярне вчення, прийняте на I Всесвітньому з’їзді хіміків в Карлсруе Німеччина