Природні сполуки металів називають мінералами. Природні мінеральні утворення, з яких технологічно можливо й економічно доцільно добувати метали, називають рудами. До складу руди крім корисних мінералів входить пуста порода (слово «руда» колись означало «кров»). Здебільшого вміст металів у рудах невисокий, тому руду попередньо збагачують (обробкою руди видаляють пусту породу, тому вміст корисної сполуки збільшується). Добутий після збагачення продукт називають концентратом.
У техніці використовують переважно не чисті метали, а сплави, бо чисті метали здебільшого не мають усіх властивостей, необхідних для практичного застосування. Алюміній – легкий, але неміцний метал, який не має достатньої твердості. Щоб підвищити твердість і міцність алюмінію, добувають його сплав з такими металами, як мідь, магній, марганець. Золото гарне, але дуже пластичне. Вироби з чистого золота легко деформуються, стираються, тому для виготовлення ювелірних виробів застосовують сплав золота з міддю.
Не зважаючи на те, що залізо добувати важко, варіння його для наших пращурів було звичайною справою, так стверджують археологи.
Виробництво заліза на території України відоме з VII–V ст. до н.е. За часів Київської Русі набув поширення так званий сиродутий процес добування заліза способом безпосереднього відновлення залізних руд деревним вугіллям у горнах. Одну з найбільших домн XIII століття розкопали поблизу Бердичева. У XIV–XVIII ст. на Поліссі, Київщині, у Прикарпатті й Галичині здійснювалось виробництво у горнах і примітивних домницях. На Поліссі наприкінці XVIII ст. з’явилися перші невеликі доменні печі, в яких із місцевих болотних руд виплавляли ливарний чавун.
Існують різні форми наукових знань, зокрема факти, поняття, теорії, закони. Створенню будь-якої теорії завжди передують спостереження, дослідження певних фактів, об’єктів, явищ. Факти – це реальні події чи конкретні характеристики, достовірні дані, установлені в процесі наукового пізнання. Поняття є узагальненою думкою про тіла, речовини, явища тощо, яка виникає на підставі багатьох фактів. Більш розвиненою й досконалішою формою наукових знань, ніж факти і поняття, є теорія. Теорія об’єднує наукові знання в певну систему.
В органічній хімії застосовують молекулярні, емпіричні, структурні, напівструктурні та електронні формули. Молекулярна формула показує якісний і кількісний склад атомів в молекулі. Емпірична формула показує відносне число атомів кожного елемента в молекулі. Структурні та електронні формули відображають порядок з’єднання атомів у молекулі. В органічній хімії звичайно користуються напівструктурними формулами, оскільки атоми мають просторове розміщення у молекулі. Структурні формули – це мова органічної хімії.
Органічних сполук набагато більш, як неорганічних. Їх зареєстровано на сьогодні понад 20 мільйонів. Розмаїття органічних сполук значною мірою зумовлене особливістю атомів Карбону:
- сполучатися один з одним у ланцюги різної будови. Сполуки можуть мати лінійну (нормальну), розгалужену і циклічну будову карбонового ланцюга, який називають також скелетом молекули.
Природні органічні сполуки
Органічні сполуки були відомі людству здавна. Люди користувалися такими органічними сполуками як білки, жири, крохмаль, цукор, смоли, ефірні масла, барвники та інше. Ще у давнину бродінням солодких рослинних соків добували спирти, а при скисанні вина добували оцтову кислоту. Стародавні народи Індії, Єгипту й Греції добували й застосовували природні барвники, наприклад, античний пурпур, індиго, алізарин, тощо. Знайдені в стародавніх єгипетських гробницях тканини не втратили свого забарвлення до нашого часу, що вказує на високу техніку фарбування того часу. З рослинної сировини майстри добували скипидар, запашні ефірні олії, бальзами, які використовувалися як духм’яні, дезинфікуючі та консервуючі речовини. Пізніше з рослин були виділені такі органічні кислоти як щавелева, лимонна, яблучна, молочна та інші. Штучно добувати будь-які органічні сполуки спочатку не вміли й вважали, що органічні речовини утворюються лише в живих організмах, а добувати їх можна лише з них. Учені мали змогу лише виділяти органічні речовини із продуктів життєдіяльності організмів і аналізувати їх, але не знали їх будови, не вміли добувати штучно.
Для синтезу органічних сполук сировиною є природні органічні речовини, що входять до складу нафти, природного газу, кам’яного вугілля, а також речовини виокремлені з них шляхом первинної переробки. Серед органічних сполук найбільшого використання набули вуглеводні. Основними джерелами вуглеводнів є природні і супутні нафтові гази, нафта і кам’яне вугілля, горючі сланці. Довгий час ці горючі матеріали використовували для виробництва енергії. У наш час значна частина горючих газів, продукти переробки нафти і кам’яне вугілля використовують як цінну сировину в хімічній промисловості і насамперед в органічному синтезі.
Останні коментарі
Наташа у: §21. Відношення об’ємів газів у хімічних реакціях
Пожалуйста срочно ответ на номер 249 и 525 в 21 параграфе ...
Ximiya у: §6. Масова частка розчиненої речовини
Дякуємо, виправили ...
Ximiya у: §24. Поняття про оксиди. Умови виникнення й припинення горіння
http://www.chemistry.in.ua/about ...
Ximiya у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
дякуємо, виправили ...
Ximiya у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
Про авора ...