Органічних сполук набагато більш, як неорганічних. Їх зареєстровано на сьогодні понад 20 мільйонів. Розмаїття органічних сполук значною мірою зумовлене особливістю атомів Карбону:
- сполучатися один з одним у ланцюги різної будови. Сполуки можуть мати лінійну (нормальну), розгалужену і циклічну будову карбонового ланцюга, який називають також скелетом молекули.
Схема ланцюгів утворених атомами Карбону
Нормальні сполуки |
Ізосполуки |
Циклічні сполуки |
Ізоциклічні сполуки |
- атоми Карбону можуть сполучатися між собою простими й кратними зв’язками (подвійними або потрійними):
Прості зв’язки | Подвійні зв’язки | Потрійні зв’язки |
Одинарні зв’язки між атомами Карбону дуже міцні і важко розриваються. Подвійні і потрійні зв’язки слабкіші, легко розриваються і переходять в одинарні. Сполуки з одинарними зв’язками вступають в реакції заміщення, а з подвійним і потрійним – у реакції приєднання.
- виявляти досить високу валентність у сполуках – рівну чотирьом;
- здатністю органічних сполук утворювати гомологи та ізомери;
- існування різних функціональних груп атомів.
Функціональними групами є:
- гідроксильна група –ОН;
- карбонільна група =СО;
- альдегідна група –СНО;
- карбоксильна група –СООН;
- нітрогрупа –NO2;
- аміногрупа –NH2 та інші.
Саме від функціональних груп в першу чергу залежать хімічні властивості органічних речовин. Наявність тієї чи іншої функціональної групи визначає до якого класу сполук її відносять.
Функціональних груп в одній речовині може бути кілька, причому як однакових так і різних.
- Інша характерна риса органічних сполук полягає в їхній схильності піддаватися при нагріванні без доступу повітря глибоким змінам, в результаті котрих утворюються нові речовини, які мають абсолютно інші властивості.
Класифікація органічних сполук
Особливістю органічних сполук являється їх чисельність і різноманітність. Не дивлячись на це, орієнтуватися в них легко тому, що в органічній хімії прийнята чітка класифікація основана на теорії хімічної будови. Основу будь-якого вуглеводню і будь-якої органічної сполуки складає карбоновий скелет – послідовність атомів Карбону, сполучених між собою хімічними зв’язками.
В залежності від виду карбонового скелету органічні речовини поділяють на три великі групи:
- ациклічні сполуки – скелет молекули складається із сполучених між собою атомів Карбону у вигляді незамкненого, прямого або розгалуженого ланцюга (нормальні та ізосполуки, їх ще називають аліфатичними сполуками або сполуками жирного ряду);
- карбоциклічні сполуки – в молекулах яких існують карбонові ланцюги циклічної будови (циклічні та ізоциклічні сполуки. Серед цих сполук велику групу становлять ароматичні сполуки);
- гетероциклічні сполуки до їх складу входять циклічні сполуки в молекулах яких крім атомів Карбону містяться атоми інших елементів, як: S, O, N. Наприклад:
Від ациклічних, циклічних і гетероциклічних груп вуглеводнів походять різні похідні.
В основу класифікації взято клас вуглеводнів, тобто сполук, які складаються лише з атомів Карбону та Гідрогену.
Насичені вуглеводні – це сполуки, у яких валентності атомів Карбону повністю насичені атомами Гідрогену. Загальна формула насичених вуглеводнів – СnН2n+2, закінчення -ан.
У гомологічному ряду кожний наступний вуглеводень відрізняється від попереднього групою атомів – СН2, яку називають гомологічною різницею. Наприклад, якщо до молекули метану СН4 добавити гомологічну різницю СН2, то дістанемо наступний вуглеводень ряду метану – етан С2Н6. Гомологи розташовані у порядку зростання їх відносної молекулярної маси, утворюють гомологічний ряд.
Етиленовими називають ненасичені вуглеводні, в молекулах яких є атоми Карбону сполучені між собою подвійним зв’язком. Вуглеводні відповідають загальній формулі CnH2n і мають закінчення: –ен (–илен, –ілен). Представником етиленових вуглеводнів є етилен, молекулярна формула якого – С2Н4.
Ацетиленовими називають ненасичені вуглеводні, в молекулах яких є атоми Карбону, сполучені між собою потрійним зв’язком. Загальна формула – CnH2n–2, закінчення -ин, -ін. Ацетилен, молекулярна формула якого – С2Н2 має найбільше значення серед вуглеводнів з одним потрійним зв’язком.
Ароматичними називають сполуки, в молекулах яких міститься угрупування із шести атомів Карбону, з особливим характером зв’язку – ядро бензену. Загальна формула СnH2n-6. Найтиповішим представником ароматичних вуглеводнів є бензен, молекулярна формула якого С6Н6, в молекулі якого є шість атомів Карбону.
Інші класи сполук розглядають як похідні насичених вуглеводнів.
Галогенопохідні, тобто речовини утворені заміщенням одного чи кількох атомів Гідрогену в карбоновому ланцюзі вуглеводню одним або кількома атомами галогенів.
Спирти або алкоголі – речовини, добуті заміщенням одного чи кількох атомів Гідрогену в карбоновому ланцюзі вуглеводню гідроксильною групою –ОН.
Карбонові кислоти – речовини, які містять у своєму складі карбоксильну групу –COOH.
Альдегіди – речовини, які містять у своєму складі альдегідну групу .
Наприклад:
Насичені вуглеводні СnН2n+2, -ан |
Похідні насичених вугдеводнів | |||
Галогенопохідні | Спирти CnH2n+1OH, -ол |
Карбонові кислоти СnH2n+1COOH, -ова кислота |
Альдегіди |
|
СН4 метан | СН3Cl хлорметан | СН3ОН метанол | НСООН метанова | НСНО метаналь |
С2Н6 етан | С2Н5Cl хлоретан | С2Н5ОН етанол | СН3СООН етанова, оцтова | СН3СНО етаналь |
С3Н8 пропан | С3Н7Cl хлорпропан | С3Н7ОН пропанол | С2Н5СООН пропанова | С2Н5СНО пропаналь |
С4Н10 бутан | С4Н9Cl хлорбутан | С4Н9ОН бутанол | С3Н7СООН бутанова | С3Н7СНО бутаналь |
Спирти, альдегіди, карбонові кислоти містять у своєму складі атоми Оксигену. Такі сполуки називають оксигеновмісними. Оксигеновмісних органічних сполук існує величезна кількість, значно більше ніж вуглеводнів.
Фенолами називають похідні ароматичних вуглеводнів, у молекулах яких один або декілька атомів Гідрогену заміщені гідроксильною групою –ОН. Представником є фенол (карболова кислота) С6Н5ОН.
Кетони, містять карбонільну групу > С =О.
Етерами називають органічні речовини, молекули яких складаються з двох вуглеводневих радикалів, сполучених атомом Оксигену.
Загальна формула етерів R-O-R
Назва етерів складається з назв тих радикалів, які входять до їх складу:
СН3–О–СН3 диметиловий етер |
С2Н5–О–СН3 етилметиловий етер |
С2Н5–О–С2Н5 диетиловий етер |
метилізопропіловий етер |
Естери – похідні оксигеновмісних кислот, у яких гідроксигрупа кислоти заміщена залишками спирту або фенолу. Естери утворюються в результаті реакцій кислот із спиртами із відщепленням води. Загальна формула естерів: R–COO–R1.
Вуглеводи дуже поширені у природі. Вони відіграють важливу роль у житті людини. Одні з них, наприклад, крохмаль, належить до основних поживних речовин, а з інших, наприклад, целюлози виготовляють тканину, папір, штучне волокно тощо. Назва «вуглеводи» виникла тому, що перші вивчені представники цього класу сполук складалися начебто з Карбону (вуглецю) й води – їх склад виражали загальною формулою Сn(H2O)m. Але пізніше було знайдено вуглеводи, що не відповідають цій формулі, однак назва залишилась.
Вуглеводи поділяються на:
- моносахариди С6Н12О6 (глюкоза, фруктоза, галактоза, рибоза);
- дисахариди С12Н22О11 (сахароза, мальтоза, лактоза);
- полісахариди (С6Н10О5)n (крохмаль, целюлоза, глікоген).
Сполуки, які в своєму складі містять атоми Нітрогену відносять до нітрогеновмісних.
Амінами називають похідні амоніаку, в молекулах яких один або декілька атомів Гідрогену заміщені вуглеводневими радикалами.
Загальна формули амінів: R – NH2, де NH2 – функціональна аміногрупа.
Назва амінів: до назв відповідних радикалів додають суфікс – амін.
Амінокислоти – це амфотерні органічні сполуки, в молекулах яких міститься одночасно аміногрупа NH2 й карбоксильна група – COOH.
Загальна формула амінокислот:
Білки – це нітрогеновмісні органічні сполуки, які складаються із залишків α –амінокислот з’єднаних пептидними зв’язками.