Поняття наркоманія походить від двох грецьких слів: narke – сон, заціпеніння і mania – потяг, пристрасть, божевілля. Цим терміном позначають ненормальний стан організму, викликаний уживанням певних речовин (наркотиків). Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи – природні і синтетичні. Природні можуть бути заспокійливими або збуджуючими в залежності від дії. Синтетичні – це всі речовини, які з’явилися після 1939 року.
Найпоширенішими видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до спиртних напоїв), тютюнопаління ( пристрасть до нікотину) фізична залежність до яких розвивається повільно.
Відома велика кількість наркотичних речовин фізична залежність від яких розвивається дуже швидко. До таких речовин належать наркотики на основі конопель (гашиш, міріхуана), маку (морфін, героїн), коки (кокаїн) та інші.
Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем XX століття, досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. Початково вживання наркотиків було пов’язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів. Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в історії, був мак. Ще 5000 років тому його використовували шумери, які жили на землях Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені через століття в Ниппурі, залишились рекомендації щодо приготування та вживання опіуму.
Про гашиш як ліки від кашлю та проносу говориться в 2737 р. до н. е. в трактаті китайського імператора Шен-Нуна, складеному ще в стародавньому Китаї. Гашиш використовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, в Індії він також використовувався як ліки. Стародавні культури використовували в релігійних цілях галюциногенні гриби. Ще з XVI століття іспанські хронікери повідомляють про наркотичні гриби з Мексики.
Праіндіянці століттями, а то й тисячоліттями просувались через джунглі Центральної Америки у землі Мачу-Юнга (тепер Болівія) – це і є батьківщина страшного зілля коки. Кущ цей вічнозелений, 2-2,5 м заввишки. Після жування листочків коки знесилена людина без відпочинку може подолати десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда, потім настає втома, знеохочення до всього, байдужість і розумове отупіння.
Окрім поодиноких географічних осередків вживання різноманітних речовин, які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця XII століття, коли хрестоносці привезли з Ближнього Сходу опіум. Перші препарати опіуму мали назву «лаудан». На початку позаминулого століття, у 1805 році аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і дав йому назву «морфін» на честь грецького бога сну Морфея. Трохи пізніше, 1832 р., Робіке виділив кодеїн, а 1848 р. Мерк виділив із опіуму папаверин. Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш, опіум).
1938 рік став дуже важливим в історії наркоманії. Цього року швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання наркотиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства. Пізніше такі препарати як петидин, метадон добули із продуктів переробки смоли і нафти.
У XX столітті з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір – масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути проблемою однієї особистості, стала соціальною проблемою. Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику». Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани – залежність та звикання. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.
Проявами наркоманії є непереборний потяг до прийому наркотика і потреба в щораз більшій кількості наркотичної речовини. При вживанні наркотичних речовин приємний стан ейфорії, відчуття бадьорості швидко змінюється поганим самопочуттям, появою спочатку психічної, а потім і фізичної залежності.
Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняє. Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику. В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт він стає необхідною умовою нормального стану особистості.
Хворобливий стан наркоманів, зумовлений припиненням вживання наркотиків називають абстинентним синдромом, або ломкою. Поновлення вживання наркотика рятує від цих відчуттів на нетривалий час. Людина стає наркотично залежною. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб виправити настрій або поліпшити стан, наркоман намагається знайти його за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і від якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути на все його життя. Потреба в наркотику стає найголовнішою в житті наркомана, він перестає виконувати свої обов’язки, кидає сім’ю і друзів, концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків. Серед молодих людей хворих на СНІД, 70% – наркомани. Через шкідливий вплив наркотиків наркомани втрачають здоров’я, деградують як особистості, не слідкують за своїм зовнішнім виглядом. Лікування наркоманів часто не має успіху через позицію самих хворих.
Класифікація наркотиків та їх дія на людину:
1. Речовини, поширення та вживання яких не обмежується законодавством. Це етанол, що входить до складу спиртних напоїв, нікотин – основна наркотична речовина тютюну, ліки, засоби побутової хімії, рослини та гриби наркогенного вмісту.
2. Речовини із сильно вираженою наркотичною дією, деякі із них обмежено використовують у медицині під ретельним контролем лікарів, як знеболювальні, снодійні лікарські засоби.
А. Транквілізатори – героїн, морфій, кодеїн, синтетичні знеболюючі. Вони викликають короткочасні приємні відчуття, збуджують, піднімають настрій, народжують фантазії. У цьому стані людина зазвичай весела, балакуча. Зіниці зазвичай звужені. Потім людину долає сон. Великі дози депресантів викликають порушення координації, мова незв’язна. Ці речовини швидко викликають важку фізичну залежність, ломки дуже важкі. Саме тому депресанти дуже небезпечні.
Алкоголь також вважається наркотичною речовиною, що впливає на організм подібно депресантами.
Б. Стимулятори – амфетаміни, кокаїн, ефедрин. Викликають бурхливу діяльність людини, дають енергію для подолання втоми. Людина стає легко збудливою, навіть агресивною. Особа зазвичай бліда, зіниці розширені, очі мають хворобливий блиск. При регулярному вживанні втрачаеться апетит і сон, людина втрачає вагу. У разі передозування починаються судоми і настає смерть.
3. Галюциногени – гашиш, марихуана, анаша, LSD, психотропні препарати, надзвичайно небезпечні речовини, виготовлення і поширення яких суворо заборонено законодавством.
При вживанні змінюється сприйняття часу, простору, кольорів, запахів. З’являються галюцинації та бачення. Спостерігаються гарний настрій, балакучість, сміх без причини. Потім раптом можуть виникнути відчуття страху, спроба захиститися від галюцинаційних образів.
4. Інгаляційні наркотичні речовини та засоби побутової хімії
Йдеться про ряд органічних речовин, таких як розчинники, клеї, бензин, ефір, леткі речовини, що потрапляють в організм унаслідок їхнього вдихання. Це призводить до виникнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки, а часто викликає смерть. Інгалянти можуть потрапити в організм через ніс, що може спричинити нежить і кровотечу з носа. Вживання інгалянтів іноді настільки уповільнює діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати.
Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.
Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія – це насамперед проблема молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь «знайомиться» з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії друзів. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати «кращого життя», але це життя без майбутнього.
Пов'язані публікації:
§19. Шкідливий вплив вживання алкоголю
§21. Шкідливий вплив тютюнопаління на організм людини
§4. Органічні речовини в живій природі. Рівні структурної організації органічних речовин
§5. Природні джерела органічних речовин. Природний і супутній нафтовий гази, їх склад, використання
§25. Попередження забруднення довкілля під час використання органічних речовин у побуті
§18. Фізичні властивості речовин
