§22. Органічні сполуки в побуті. Правила поводження з ними

У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та хімічними процесами. Це – прання білизни, миття посуду, догляд за підлогою та меблями, застосування клею, готування їжі, особиста гігієна, прибирання та ремонт помешкання, догляд за рослинами і квітами, за транспортними засобами та інше. Нині побутова хімія – це самостійна галузь промисловості. Щороку у світі виробляється більше 30 млн. товарів побутової хімії. Побутові хімікати – це речовини або суміші речовин, що використовують у побуті з певною метою окремо або у складі композицій.

Щоб легше орієнтуватися у величезній розмаїтості цих товарів, вони класифікуються на групи.

За призначенням їх можна розділити на такі групи:

синтетичні мийні засоби;
засоби для вибілювання, підсинювання і підкрохмалювання виробів із тканин;
засоби для видалення плям;
засоби чищення та дезинфекції;
полірувальні засоби;
засоби для догляду за транспортом (автомобілями, мотоциклами, велосипедами тощо);
засоби для догляду за виробами зі шкіри та замші;
засоби для склеювання;
засоби для знищення побутових комах та гризунів;
засоби для захисту рослин від шкідників та боротьби з бур’янами;
мінеральні добрива;
лакофарбові матеріали;
фотохімічні товари;
шкільно-письмові товари;
інші товари побутової хімії.

За агрегатним станом побутові хімікати бувають рідкі і тверді. До рідких належать також суспензії та емульсії. Тверді побутові препарати випускаються порошкоподібними, гранульованими чи в таблетках. Порошки при зберіганні часто злежуються, а при використанні розпорошуються, подразнюючи верхні дихальні шляхи. Цих недоліків не мають гранульовані препарати. Товари побутової хімії виробляють також у вигляді паст і пастоподібних препаратів.

За концентрацією основної речовини товари побутової хімії поділяють на готові до застосування і концентрати, які перед використанням розчиняють у воді, або розбавляють водою чи іншим розчинником у зазначеному на упаковці співвідношенні. Розрізняють засоби разового і багаторазового використання.

За способом застосування розрізняють препарати вузького цільового призначення (підбілювачі), декількох цільових призначень (наприклад, відбілювання і дезинфекція. Так усім відомий мідний купорос широко використовують як для промивання стін і стелі перед побілкою, є гарним засобом для захисту рослин від шкідників і хвороб, і навіть для боротьби з будинковим грибком), і препарати універсальної дії.

За ступенем небезпеки, яку вони можуть виявляти для людей під час застосування, побутові хімікати можна умовно поділити на чотири групи:

безпечні побутові хімікати;
побутові хімікати, що виявляють певну небезпеку;
вогненебезпечні побутові хімікати;
отрійні побутові хімікати.

До першої групи належать побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них відсутні попереджувальні позначки й написи. Прикладом безпечних побутових хімікатів можуть бути синтетичні мийні засоби, очищувальні засоби, засоби для підсинювання, підкрохмалювання, мінеральні добрива, шкільно-письмові товари, тощо.

До другої групи належать відносно безпечні побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них є попереджувальні позначки і написи, наприклад: «Берегти від потрапляння в очі!», «Не розпилювати поблизу їжі!» тощо. Це засоби для відбілювання, дезинфекції, репеленти, для догляду за меблями і чищення одягу.

Третю групу становлять побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них містяться попереджувальні позначки і такі надписи, як «Вогненебезпечно!», «Не тримати поблизу відкритого вогню!», «Не нагрівати вище 40 (50 або 60) градусів!» тощо. Звичайно це препарати в аерозольній упаковці, органічні розчинники (бензин, уайт-спирт, гас, ацетон, скипидар, метиловий і етиловий спирти, тощо), рідкі засоби для захисту рослин і знищення побутових комах, деякі види полірувальних засобів.

До четвертої групи належать найнебезпечніші побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них містяться попереджувальні позначки і написи «Отрута!», «Отруйне!». Ці написи, як правило, виділено кольором або доповнено позначкою – череп з кістками. Прикладом отруйних побутових хімікатів є отрутохімікати (пестициди), деякі засоби для видалення плям, клеї, автокосметика.

Попереджувальні позначки про характер небезпеки, що застосовуються на упаковках побутових хімікатів:

Речовина, що подразнює слизові оболонки (літерні позначки: Хn або Хі).
Їдка (корозійно-небезпечна) речовина (літерна позначка: С).
Вибухонебезпечна речовина (літерна позначка: Е).
Вогненебезпечна речовина (літерна позначка: F).
Токсична речовина (літерна позначка: Т).
Окисник (літерна позначка: О).

Лабораторна робота 8. Ознайомлення зі змістом інструкцій до товарів побутової хімії

Завдання. Уважно вивчіть інструкції. З’ясуйте, з яких основних компонентів складається кожен досліджуваний хімікат, що в ньому є «діючою» речовиною. Це важливо для запобігання негативних наслідків застосування побутових хімікатів.

Результати ознайомлення зі змістом інструкцій запишіть у таблицю:

Назва товару побутової хімії	*Склад*	*Призначення*	*Заходи безпеки при роботі*

Порівняйте зміст різних інструкцій і зробіть висновок, чи могли б ви, не знаючи застосування хімікату, самостійно визначити, з якою метою його використовують, наскільки він безпечний у використанні.

Правила техніки безпеки при збереженні і застосуванні препаратів побутової хімії

усі препарати застосовувати тільки за призначенням, суворо дотримуючись інструкції і рекомендацій з їх використання;
застосовувати можна лише препарати придбані в магазині і які мають етикетку на упаковці;
усі засоби побутової хімії, навіть якщо це звичайний пральний порошок чи сода, варто зберігати в недоступних для дітей місцях;
усі хімічні препарати треба обов’язково зберігати окремо від харчових продуктів;
при роботі з вогненебезпечними засобами не можна запалювати пальники, сірники, не можна палити, користуватися електронагрівальними приладами; особливо вогне- і вибухонебезпечними є випари пальних рідин (бензин, розчинники), з ними краще працювати на повітрі;
при роботі з препаратами, що містять агресивні хімічні речовини (кислоти, луги) треба надягати ґумові рукавички, окуляри;
рідкі хімічні речовини варто переливати, обов’язково користуючись лійкою, а сипучі пересипати ложкою, при цьому треба берегти очі і дихальні шляхи від попадання крапель чи пилу; лійку і ложку після використання варто ретельно вимити і висушити; зберігати їх в тому ж місці, що й препарати;
не можна нахилятися низько над посудиною з препаратами, нюхати їх, сильно втягуючи повітря, не нахилятися низько над киплячою рідиною, особливо при добавлянні до неї нової порції;
усі роботи з отрутохімікатами в саду треба виконувати в спецодязі, халаті чи комбінезоні, надягати ґумові рукавички, окуляри (у деяких випадках і респіратор), після роботи робочий одяг випрати;
якщо після роботи залишилися не використані розчини чи суміші отрутохімікатів, їх ні в якому разі не можна виливати в раковину, ставок чи річку; їх варто закопати глибоко в землю у віддаленому від житла місці;
до обробки отруйними речовинами приміщення з нього треба обов’язково видалити харчові продукти, усіх домашніх тварин, птахів і акваріуми; після обробки рекомендується відразу ж ретельно вимити руки і залишити приміщення, закривши вікна і двері в ньому; через кілька годин після обробки, приміщення провітрити, а поверхню столів вимити теплою водою з милом;
в скляній, металевій, пластмасовій чи картонній упаковці, що залишилася від препаратів побутової хімії, харчові продукти зберігати не можна, як би ретельно ви її не вимили; але й викидати її не обов’язково: наприклад, вимиті пластмасові банки можна використати для збереження інших препаратів;
змішувати побутові препарати на свій розсуд, підпалювати їх;
застосовувати препарати після визначеного терміну зберігання;
варто мати на увазі, що деякі хімічні речовини при змішуванні можуть енергійно реагувати між собою, іноді з виділенням тепла чи розбризкуванням. Спалахування несумісних речовин може спричинити пожежу. У результаті взаємодії несумісних речовин утворюються нові речовини, з новими властивостями, які стають непридатними для використання.
небезпечно нюхати невідомі побутові хімікати, перевіряти невідомі хімікати на дотик, оскільки вони можуть ушкодити або подразнити шкіру, пробувати побутові хімікати на смак з метою їх розпізнавання.

Ознаки отруєння препаратами побутової хімії

Вони залежать від шляху надходження хімікатів до організму. Так, у разі потрапляння їх у шлунок спостерігається нудота, сильне виділення слини, неприємний смак у роті, біль під грудьми, блювання. Якщо відбулося вдихання хімікату з повітрям, тоді з’являється нежить, пешіння в горлі, кашель. Бувають також почервоніння і різь в очах, сльозотеча. При потраплянні хімікатів на шкіру характерні свербіж шкіри, почервоніння, висип. Під впливом кислот на ній з’являються окреслені, сухі, чорного чи жовто-зеленого кольору струпи; під впливом лугів утворюються струпи з нерівними контурами, вологі, сірого кольору. Крім того, можуть спостерігатися і загальнотоксичні явища: загальна слабкість, озноб, головний біль, нездужання, запаморочення, підвищення температури, нудота.

Препарати побутової хімії можуть викликати алергічні реакції. Алергія – це стан підвищеної чутливості організму до певних чинників середовища, які називають алергенами. Алергічні реакції від хімікатів можуть бути самі різноманітні: дерматити, екземи, кропивниця, риніти, мігрені, нежить, астматичні напади та інше.

Перша допомога у разі отруєння побутовими хімікатами і хімічних опіків

При отруєннях, опіках і т. д. негайно викликати невідкладну допомогу або звернутися в найближчий медичний заклад. До приходу лікаря, при отруєнні бензином чи іншими розчинниками, треба зробити промивання шлунка, для чого потерпілому дають випити кілька склянок теплого (18-20ºС, тепліша вода може прискорити всмоктування небезпечних речовин) розчину питної соди чи води з метою викликати блювоту. Після цього дати один із засобів обволікування – рослинну олію, молоко, збитий яєчний білок або білкову воду (2-3 білки на 1 л води), щоб захистити слизову оболонку шлунка від ушкодження. При попаданні в шлунок лугів, нашатирного спирту рекомендується дати випити молока, при попаданні всередину кислот – розведений розчин (1 чайна ложка на склянку води) питної соди. В обох цих випадках давати блювотні засоби чи робити промивання шлунка не рекомендується.
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру і слизові оболонки кислот, лугів при необережному поводженні з ними. З потерпілих якомога швидше знімають одяг, білизну і протягом 10-15 хв. Ретельно промивають водою місце ураження. Після цього необхідно нейтралізувапти хімічну активність речовини, що спричинила опік. Рану від дії кислоти промивають лужним розчином (мильною водою чи розчином питної соди 1 ч. л/1 скл. Води), розчином амоніаку і накладають суху пов’язку.

У разі опіків лугами використовують розчин оцту, лимонної чи борної кислоти. Після промивання таку рану засипають сухою лимонною кислотою і перев’язують бинтом.

Незважаючи на ступінь хімічних опіків, після першої медичної допомоги обов’язково звернутись до лікаря.

Завдання для самоконтролю

■ 344. М’ясо і риба містять багато білків і при псуванні цих продуктів виділяється амоніак і сірководень. Для виявлення названих газів у процесі перевірки свіжості продукту шматки м’яса чи риби поміщають у хімічну склянку, накривають білим листком фільтрувального паперу і через кілька годин крапають у середину фільтрувального паперу реактиви. Назвіть ці реактиви. Напишіть рівняння відповідних реакцій. Зазначте ознаки їх протікання.

345. Щоб видалити надлишок хлору з хлорованої води, можна застосувати натрій сульфіт. Складіть рівняння реакції та обчисліть, яка маса кристалогідрату Na₂SO₃•7H₂O потрібна для видалення 1 кг хлору.

▲● 346. Наведіть приклади практичного значення препаратів побутової хімії.

347. За якими ознаками класифікують побутові хімікати?

348. Назвіть групи побутових препаратів за ступенем небезпеки.

349. Яких вимог до поводження з побутовими препаратами слід дотримуватися?

●● 350. Питна сода – широко застосовуваний у побуті й харчовій промисловості розпушувач тіста – це сіль:
а) безоксигенової кислоти;
б) одноосновної кислоти;
в) кисла;
г) основна.

351. Укажіть суму протонних чисел хімічних елементів, прості речовини яких є найпоширенішими дезінфектантами води на водопровідних станціях.

352. Позначте співвідношення мас оцтової кислоти і води в харчовому продукті з етикеткою «столовий оцет 9%»:
а) 9 : 100;
б) 90 : 910;
в) 90 : 100;
г) 9 : 91.

●●● 353. З якою масою кальцієвої селітри Ca(NO₃)₂, буде внесено в грунт стільки Нітрогену, скільки його вносять із амоній сульфатом (NН₄)₂SO₄ масою 264 кг?

354. Скільки грамів оцтової кислоти з масовою часткою розчиненої речовини 70% потрібно взяти, щоб приготувати 0,5 л столового оцту з масовою часткою розчиненої речовини 6%?

355. При застосуванні Цинку як мікродобрива його вносять з розрахунку 4 кг ZnSO₄•7H₂O на 1 га. Скільки це буде в перерахунку на йони Zn²⁺?

356. Для відбілювання волосся використовують розчин із масовою часткою Н₂О₂ 30%. В домашніх умовах його можна приготувати із гідропіриту, що випускається у пігулках масою 5 г. Скільки г гідропіриту необхідно взяти, щоб приготувати 250 мл необхідного розчину.

357. У зерносховищах для знищення комах часто спалюють сірку, виходячи з норми 24 г на 1м³ приміщення. Обчисліть, скільки кілограмів сульфур(IV) оксиду повинно утворитися при газації 100 м³ приміщення?

●●●● 358. Установіть генетичний ланцюжок добування оцтової кислоти:
А. оцтова кислота;
Б. хлоретан;
В. етилен;
Г. етанол.

359. Продуктом часткового окиснення одноатомного насиченого спирту кількістю речовини 0,2 моль є карбонова кислота масою 9,2 г. Зазначте назву кислоти за систематичною номенклатурою: