У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та хімічними процесами. Це – прання білизни, миття посуду, догляд за підлогою та меблями, застосування клею, готування їжі, особиста гігієна, прибирання та ремонт помешкання, догляд за рослинами і квітами, за транспортними засобами та інше. Нині побутова хімія – це самостійна галузь промисловості. Щороку у світі виробляється більше 30 млн. товарів побутової хімії. Побутові хімікати – це речовини або суміші речовин, що використовують у побуті з певною метою окремо або у складі композицій.
Щоб легше орієнтуватися у величезній розмаїтості цих товарів, вони класифікуються на групи.
За призначенням їх можна розділити на такі групи:
- синтетичні мийні засоби;
- засоби для вибілювання, підсинювання і підкрохмалювання виробів із тканин;
- засоби для видалення плям;
- засоби чищення та дезинфекції;
- полірувальні засоби;
- засоби для догляду за транспортом (автомобілями, мотоциклами, велосипедами тощо);
- засоби для догляду за виробами зі шкіри та замші;
- засоби для склеювання;
- засоби для знищення побутових комах та гризунів;
- засоби для захисту рослин від шкідників та боротьби з бур’янами;
- мінеральні добрива;
- лакофарбові матеріали;
- фотохімічні товари;
- шкільно-письмові товари;
- інші товари побутової хімії.
За агрегатним станом побутові хімікати бувають рідкі і тверді. До рідких належать також суспензії та емульсії. Тверді побутові препарати випускаються порошкоподібними, гранульованими чи в таблетках. Порошки при зберіганні часто злежуються, а при використанні розпорошуються, подразнюючи верхні дихальні шляхи. Цих недоліків не мають гранульовані препарати. Товари побутової хімії виробляють також у вигляді паст і пастоподібних препаратів.
За концентрацією основної речовини товари побутової хімії поділяють на готові до застосування і концентрати, які перед використанням розчиняють у воді, або розбавляють водою чи іншим розчинником у зазначеному на упаковці співвідношенні. Розрізняють засоби разового і багаторазового використання.
За способом застосування розрізняють препарати вузького цільового призначення (підбілювачі), декількох цільових призначень (наприклад, відбілювання і дезинфекція. Так усім відомий мідний купорос широко використовують як для промивання стін і стелі перед побілкою, є гарним засобом для захисту рослин від шкідників і хвороб, і навіть для боротьби з будинковим грибком), і препарати універсальної дії.
За ступенем небезпеки, яку вони можуть виявляти для людей під час застосування, побутові хімікати можна умовно поділити на чотири групи:
- безпечні побутові хімікати;
- побутові хімікати, що виявляють певну небезпеку;
- вогненебезпечні побутові хімікати;
- отрійні побутові хімікати.
До першої групи належать побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них відсутні попереджувальні позначки й написи. Прикладом безпечних побутових хімікатів можуть бути синтетичні мийні засоби, очищувальні засоби, засоби для підсинювання, підкрохмалювання, мінеральні добрива, шкільно-письмові товари, тощо.
До другої групи належать відносно безпечні побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них є попереджувальні позначки і написи, наприклад: «Берегти від потрапляння в очі!», «Не розпилювати поблизу їжі!» тощо. Це засоби для відбілювання, дезинфекції, репеленти, для догляду за меблями і чищення одягу.
Третю групу становлять побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них містяться попереджувальні позначки і такі надписи, як «Вогненебезпечно!», «Не тримати поблизу відкритого вогню!», «Не нагрівати вище 40 (50 або 60) градусів!» тощо. Звичайно це препарати в аерозольній упаковці, органічні розчинники (бензин, уайт-спирт, гас, ацетон, скипидар, метиловий і етиловий спирти, тощо), рідкі засоби для захисту рослин і знищення побутових комах, деякі види полірувальних засобів.
До четвертої групи належать найнебезпечніші побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них містяться попереджувальні позначки і написи «Отрута!», «Отруйне!». Ці написи, як правило, виділено кольором або доповнено позначкою – череп з кістками. Прикладом отруйних побутових хімікатів є отрутохімікати (пестициди), деякі засоби для видалення плям, клеї, автокосметика.
Попереджувальні позначки про характер небезпеки, що застосовуються на упаковках побутових хімікатів:
- Речовина, що подразнює слизові оболонки (літерні позначки: Хn або Хі).
- Їдка (корозійно-небезпечна) речовина (літерна позначка: С).
- Вибухонебезпечна речовина (літерна позначка: Е).
- Вогненебезпечна речовина (літерна позначка: F).
- Токсична речовина (літерна позначка: Т).
- Окисник (літерна позначка: О).
Лабораторна робота 8. Ознайомлення зі змістом інструкцій до товарів побутової хімії
Завдання. Уважно вивчіть інструкції. З’ясуйте, з яких основних компонентів складається кожен досліджуваний хімікат, що в ньому є «діючою» речовиною. Це важливо для запобігання негативних наслідків застосування побутових хімікатів.
Результати ознайомлення зі змістом інструкцій запишіть у таблицю:
Назва товару побутової хімії | Склад | Призначення | Заходи безпеки при роботі |
Порівняйте зміст різних інструкцій і зробіть висновок, чи могли б ви, не знаючи застосування хімікату, самостійно визначити, з якою метою його використовують, наскільки він безпечний у використанні.
Правила техніки безпеки при збереженні і застосуванні препаратів побутової хімії
- усі препарати застосовувати тільки за призначенням, суворо дотримуючись інструкції і рекомендацій з їх використання;
- застосовувати можна лише препарати придбані в магазині і які мають етикетку на упаковці;
- усі засоби побутової хімії, навіть якщо це звичайний пральний порошок чи сода, варто зберігати в недоступних для дітей місцях;
- усі хімічні препарати треба обов’язково зберігати окремо від харчових продуктів;
- при роботі з вогненебезпечними засобами не можна запалювати пальники, сірники, не можна палити, користуватися електронагрівальними приладами; особливо вогне- і вибухонебезпечними є випари пальних рідин (бензин, розчинники), з ними краще працювати на повітрі;
- при роботі з препаратами, що містять агресивні хімічні речовини (кислоти, луги) треба надягати ґумові рукавички, окуляри;
- рідкі хімічні речовини варто переливати, обов’язково користуючись лійкою, а сипучі пересипати ложкою, при цьому треба берегти очі і дихальні шляхи від попадання крапель чи пилу; лійку і ложку після використання варто ретельно вимити і висушити; зберігати їх в тому ж місці, що й препарати;
- не можна нахилятися низько над посудиною з препаратами, нюхати їх, сильно втягуючи повітря, не нахилятися низько над киплячою рідиною, особливо при добавлянні до неї нової порції;
- усі роботи з отрутохімікатами в саду треба виконувати в спецодязі, халаті чи комбінезоні, надягати ґумові рукавички, окуляри (у деяких випадках і респіратор), після роботи робочий одяг випрати;
- якщо після роботи залишилися не використані розчини чи суміші отрутохімікатів, їх ні в якому разі не можна виливати в раковину, ставок чи річку; їх варто закопати глибоко в землю у віддаленому від житла місці;
- до обробки отруйними речовинами приміщення з нього треба обов’язково видалити харчові продукти, усіх домашніх тварин, птахів і акваріуми; після обробки рекомендується відразу ж ретельно вимити руки і залишити приміщення, закривши вікна і двері в ньому; через кілька годин після обробки, приміщення провітрити, а поверхню столів вимити теплою водою з милом;
- в скляній, металевій, пластмасовій чи картонній упаковці, що залишилася від препаратів побутової хімії, харчові продукти зберігати не можна, як би ретельно ви її не вимили; але й викидати її не обов’язково: наприклад, вимиті пластмасові банки можна використати для збереження інших препаратів;
- змішувати побутові препарати на свій розсуд, підпалювати їх;
- застосовувати препарати після визначеного терміну зберігання;
- варто мати на увазі, що деякі хімічні речовини при змішуванні можуть енергійно реагувати між собою, іноді з виділенням тепла чи розбризкуванням. Спалахування несумісних речовин може спричинити пожежу. У результаті взаємодії несумісних речовин утворюються нові речовини, з новими властивостями, які стають непридатними для використання.
- небезпечно нюхати невідомі побутові хімікати, перевіряти невідомі хімікати на дотик, оскільки вони можуть ушкодити або подразнити шкіру, пробувати побутові хімікати на смак з метою їх розпізнавання.
Ознаки отруєння препаратами побутової хімії
Вони залежать від шляху надходження хімікатів до організму. Так, у разі потрапляння їх у шлунок спостерігається нудота, сильне виділення слини, неприємний смак у роті, біль під грудьми, блювання. Якщо відбулося вдихання хімікату з повітрям, тоді з’являється нежить, пешіння в горлі, кашель. Бувають також почервоніння і різь в очах, сльозотеча. При потраплянні хімікатів на шкіру характерні свербіж шкіри, почервоніння, висип. Під впливом кислот на ній з’являються окреслені, сухі, чорного чи жовто-зеленого кольору струпи; під впливом лугів утворюються струпи з нерівними контурами, вологі, сірого кольору. Крім того, можуть спостерігатися і загальнотоксичні явища: загальна слабкість, озноб, головний біль, нездужання, запаморочення, підвищення температури, нудота.
Препарати побутової хімії можуть викликати алергічні реакції. Алергія – це стан підвищеної чутливості організму до певних чинників середовища, які називають алергенами. Алергічні реакції від хімікатів можуть бути самі різноманітні: дерматити, екземи, кропивниця, риніти, мігрені, нежить, астматичні напади та інше.
Перша допомога у разі отруєння побутовими хімікатами і хімічних опіків
При отруєннях, опіках і т. д. негайно викликати невідкладну допомогу або звернутися в найближчий медичний заклад. До приходу лікаря, при отруєнні бензином чи іншими розчинниками, треба зробити промивання шлунка, для чого потерпілому дають випити кілька склянок теплого (18-20ºС, тепліша вода може прискорити всмоктування небезпечних речовин) розчину питної соди чи води з метою викликати блювоту. Після цього дати один із засобів обволікування – рослинну олію, молоко, збитий яєчний білок або білкову воду (2-3 білки на 1 л води), щоб захистити слизову оболонку шлунка від ушкодження. При попаданні в шлунок лугів, нашатирного спирту рекомендується дати випити молока, при попаданні всередину кислот – розведений розчин (1 чайна ложка на склянку води) питної соди. В обох цих випадках давати блювотні засоби чи робити промивання шлунка не рекомендується.
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру і слизові оболонки кислот, лугів при необережному поводженні з ними. З потерпілих якомога швидше знімають одяг, білизну і протягом 10-15 хв. Ретельно промивають водою місце ураження. Після цього необхідно нейтралізувапти хімічну активність речовини, що спричинила опік. Рану від дії кислоти промивають лужним розчином (мильною водою чи розчином питної соди 1 ч. л/1 скл. Води), розчином амоніаку і накладають суху пов’язку.
У разі опіків лугами використовують розчин оцту, лимонної чи борної кислоти. Після промивання таку рану засипають сухою лимонною кислотою і перев’язують бинтом.
Незважаючи на ступінь хімічних опіків, після першої медичної допомоги обов’язково звернутись до лікаря.