Оксиди можуть перебувати у різних агрегатних станах:
а) тверді – ZnO, Al2O3, Fe2O3, SiO2, P2O3, N2O5 тощо;
б) рідкі – H2O, SO3, Cl2O7, Mn2O7 тощо;
в) газуваті – CO2, SO2, NO, NO2 тощо.
Це залежить від будови їхньої кристалічної гратки. Більшість оксидів металічних елементів складається з йонів і є твердими речовинами. Вони як правило не розчиняються у воді, мають високі температури плавлення. Серед основних оксидів з водою реагують лише сполуки лужних і лужноземельних елементів. Більшість окидів неметалічних елементів складається з молекул. Оксиди з молекулярною кристалічною граткою за звичайних умов можуть перебувати у різних агрегатних станах, найчастіше у рідкому або газуватому.
Температури плавлення у них різні – від дуже високих до дуже низьких. Оксиди бувають різного забарвлення, наприклад: білого (Na2O, ZnO, MgO), жовтого (HgO, Рb2O), синього (TiO2), темно-зеленого (NiO), чорного (CuO), червоного (Cu2O), бурого (Fe2O3, NO2). Деякі оксиди мають запах: SO2 – різкий, задушливий; NO2 – задушливий.
Хімічні властивості оксидів
Схема 2
Хімічні властивості оснόвних оксидів
1. Оксиди активних металів (оснóвні) взаємодіють з водою, утворюючи гідроксиди. Утворення гідрату оксиду можна зобразити так:
2. Оксиди малоактивних металів (оснóвні) взаємодіють з воднем з утворенням металу і води :
CuO + H2 → Cu + H2O (реакція відновлення).
3. Оксиди малоактивних металів (оснóвні) взаємодіють з вуглецем і карбон (II)оксидом. Наприклад:
Fe2O3 + C = Fe + CO2; Fe2O3 + 3CO = 2Fe + 3CO2
Цю властивість оксидів використовують для добування металів.
4. Оснóвні оксиди взаємодіють з кислотами з утворенням солі й води:
Li2O + 2HCl = 2LiCl + H2O; Al2O3 + 3H2SO4 = Al2(SO4)3 + 3H2O.
5. Оснóвні оксиди взаємодіють з кислотними оксидами з утворенням солей:
CaO + CO2 = CaCO3.
Хімічні властивості кислотних оксидів
1. Кислотні оксиди взаємодіють з водою з утворенням кислот:
SO2 + H2O = H3SO3; SO3 + H2O = H2SO4.
Винятком є силіцій оксид (SiO2 – пісок), який з водою не взаємодіє.
2. Кислотні оксиди взаємодіють з лугами з утворенням солі й води:
CO2 + 2NaOH = Na2CO3 + H2O.
3. Кислотні оксиди взаємодіють з оснóвними оксидами з утворенням солей:
P2O5 + 3MgO = Mg3(PO4)2.
Способи добування оксидів
|
Способи добування |
Загальна схема |
Приклад |
|
Взаємодія кисню з простими речовинами |
Me + O2 → MexOy |
4K + O2 = 2K2O |
|
Випалювання сульфідів, фосфідів |
MexSy + O2 → MexOy + SO2 |
2ZnS + 3O2 = 2ZnO + 2SO2 |
|
Спалювання горючих водневих сполук |
CxHy + O2 → CO2 + H2O |
2Н2S + 3O2 = 2Н2O + 2SO2 |
|
Розкладання:
|
Me(OH)n → MexOy + H2O |
2Al(OH)3 = Al2O3 + 3H2O |
| а) нерозчинних основ |
MeCO3 → MexOy + CO2 |
CaCO3 = CaO + CO2 |
| б) карбонатів та гідрокарбонатів | HnR → ExOy + H2O |
H2CO3 = H2O + CO2 |
| в) деяких кислот |
4HNO3 = 2H2O + 4NO2 + O2 |
|
|
г) нітратів металічних елементів: до Mg |
MeNO3 → MeNO2 + O2 |
2KNO3 = 2KNO2 + O2 |
|
Mg-Cu |
2Me(NO3)2 → 2MeO + 4NO2 + O2 |
2Pb(NO3)2 = 2PbO + 4NO2 + O2 |
|
від Ag |
MeNO3 → Me + NO2 + O2 |
2AgNO3 = 2Ag + 2NO2 + O2 |
 тверді – ZnO, Al2O3, Fe2O3, SiO2, P2O3, N2O5 тощо; б) рідкі – H2O, SO3, Cl2O7, Mn2O7 тощо; в) газуваті –){kind=link}