Усе багатство навколишнього світу викликано тим, що окремі атоми здатні міцно зв’язуватися один з одним і утворювати прості речовини та входити до складу складних речовин. Як із невеликої кількості літер утворюється величезна кількість слів, так із невеликої кількості атомів утворюються мільйони різних речовин. Атоми за звичайних умов не можуть довго існувати поодинці (за винятком елементів інертних газів). Вони сполучаються з такими ж чи іншими атомами й утворюють безліч різноманітних речовин. Усе розмаїття речовин визначається тим, у якому співвідношенні і яким чином атоми поєднуються один з одним.
Дайте відповіді на запитання:
1. Який хімічний елемент найпоширеніший на Землі?
2. У якій формі існують атоми Оксигену й Феруму в природі?
3. Що являє собою кисень за звичайних умов?
6. Які сполуки утворюються в процесі окиснення?
7. Як визначити наявність кисню дослідним шляхом?
Ознаки |
Лужні елементи |
Галогени |
Інертні елементи |
Місце в періодичній системі |
Ме І гр.гол. (Li, Na, K, Rb, Cs, Fr) |
VII гр. гол. (F, Cl, Br, I, At) «солероди» – утв. солі: |
VIII гр. «благородні» – при н.у. пасивні (He, Ne, Ar, Kr, Xe, Rn). |
Хімічні елементи можна умовно поділити на дві групи: металічні та неметалічні елементи. Така класифікація ґрунтується на найтиповіших фізичних і хімічних ознаках простих речовин утворених цими елементами. У періодичній системі хімічних елементів неметалічні елементи розміщені в кінці періодів. До них належать: Гідроген, Гелій, Бор, Карбон, Нітроген, Оксиген, Флуор, Неон, Силіцій, Фосфор, Сульфур, Хлор, Аргон, Арсен, Селен, Бром, Телур, Йод, Астат, та інші інертні елементи. Це ρ-елементи, за винятком Н і Не, які належать до s – елементів. Які ж ознаки за своєю сукупністю дають можливість найкраще пізнати хімічний елемент з неметалічним характером? Типовою для них є здатність бути в реакціях окиснювачами. На зовнішньому енергетичному рівні атоми неметалічних елементів мають, як правило, понад 4 електрони. Майже всі вони можуть приєднувати певну кількість електронів і перетворюватися на негативно заряджені йони – аніони. Здатність атомів неметалічних елементів приєднувати електрони або зміщувати їх у свій бік зростає у групі знизу догори, а в періоді – зліва направо. Тому найтиповіший неметалічний елемент перебуває у правому верхньому куті періодичної системи. Це – Флуор. Кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні збігається з номером групи. Неметалічні елементи одної групи головної підгрупи мають однакову будову зовнішнього енергетичного рівня. Вищі оксиди неметалічних елементів є кислотними оксидами. Сполуки неметалічних елементів з Гідрогеном при звичайних умовах – газоподібні речовини.
Вироби з металів та їхніх сплавів, крім золота і платини, під впливом повітря, вологи поступово руйнуються в результаті хімічних реакцій, які самочинно відбуваються між металами і речовинами, що містяться в навколишньому середовищі. У результаті корозії змінюється зовнішній вигляд металу: гладенька, добре відполірована поверхня стає шорсткою, покривається різними продуктами корозії, якість виробів і споруд погіршується. Вони можуть стати навіть зовсім непридатними для використання. У результаті корозії залізні вироби покриваються бурим нальотом, вироби із цинку і алюмінію набувають білого чи сірого кольору. На поверхні мідних виробів появляється зеленкувато-блакитний наліт – це основна сіль (CuOH)2CO3, що є отруйною речовиною. Срібні предмети темніють.
Прості речовини елементів І групи головної підгрупи називаються лужними металами. Лужними вони називаються тому, що їх гідроксиди є сильними лугами. До цих елементів належать Літій, Натрій, Калій, Рубідій, Цезій і Францій.
Відносна атомна маса Алюмінію 26,98; заряд ядра +13.
Елемент Алюміній входить до третьої групи головної підгрупи. На зовнішньому енергетичному рівні він має три електрони, які досить легко відриваються, і тоді атом перетворюється на катіон Al3+. У сполуках Алюміній виявляє ступінь окиснення +3, валентність ІІІ.
Не зважаючи на те, що залізо добувати важко, варіння його для наших пращурів було звичайною справою, так стверджують археологи.
Виробництво заліза на території України відоме з VII–V ст. до н.е. За часів Київської Русі набув поширення так званий сиродутий процес добування заліза способом безпосереднього відновлення залізних руд деревним вугіллям у горнах. Одну з найбільших домн XIII століття розкопали поблизу Бердичева. У XIV–XVIII ст. на Поліссі, Київщині, у Прикарпатті й Галичині здійснювалось виробництво у горнах і примітивних домницях. На Поліссі наприкінці XVIII ст. з’явилися перші невеликі доменні печі, в яких із місцевих болотних руд виплавляли ливарний чавун.
Останні коментарі
Наташа у: §21. Відношення об’ємів газів у хімічних реакціях
Пожалуйста срочно ответ на номер 249 и 525 в 21 параграфе ...
Ximiya у: §6. Масова частка розчиненої речовини
Дякуємо, виправили ...
Ximiya у: §24. Поняття про оксиди. Умови виникнення й припинення горіння
http://www.chemistry.in.ua/about ...
Ximiya у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
дякуємо, виправили ...
Ximiya у: §30. Метанол і етанол як представники насичених одноатомних спиртів
Про авора ...