властивості | Хімія – шкільний курс

§39. Глюкоза

Поширення в природі

Одним із найпростіших вуглеводів є глюкоза (гр. glucos – «солодкий»). Глюкоза (виноградний цукор) входить до складу фруктів, ягід, меду, патоки, крохмалю та інших полісахаридів. У невеликій кількості є майже у всіх органах і тканинах людини й тварин. Це найбільш поширений цукор.

(більше…)

§40. Сахароза

Сахароза, яку ще називають буряковим або тростинним цукром – найважливіша сполука з дисахаридів. Молекулярна формула її – С₁₂Н₂₂О₁₁. Назва походить від давньоіндійського sarcara, що означало «камінчик, гравій», а пізніше – «пісок цукру».

(більше…)

§41. Крохмаль й целюлоза

Крохмаль й целюлоза належать до полісахаридів. Ці вуглеводи багато в чому відрізняються від моносахаридів й дисахаридів. Вони не солодкі на смак, здебільшого не розчиняються у воді. Полісахариди є складними високомолекулярними речовинами, які під каталічним впливом кислот або ферментів гідролізують з утворенням простіших полісахаридів, дисахаридів й великої кількості молекул моносахаридів. Залежно від умов гідроліз крохмалю може відбуватись одночасно з утворенням різних проміжних продуктів. Аналогічно до крохмалю гідроліз целюлози відбувається ступінчасто, кінцевим продуктом якого є целюлоза.

(більше…)

§43. Амінокислоти

Крім розглянутих нами оксигеновмісних органічних сполук є велика кількість сполук, які містять крім Карбону, Гідрогену й Оксигену елемент – Нітроген. Серед них велике значення для життєдіяльності людини й тварин мають амінокислоти та білки.

Амінокислоти – це амфотерні органічні сполуки, в молекулах яких міститься одночасно аміногрупа NH₂ й карбоксильна група – COOH.

(більше…)

§44. Білки

Чи думали ви колись, що наш організм – це, по суті, набір мікроскопічних ланцюгів? Напевне ні! Мова йде про макромолекули, які формою нагадують ланцюги. Серед макромолекул білки складають найбільшу групу. До них належать антитіла, деякі ферменти, гормони. Незліченна армія антитіл, або імуноглобулінів, нейтралізує в нашому організмі дію таких нападників, як бактерії та віруси. Інші глобуліни беруть участь у процесі зсідання крові. В організмі людини ферменти виконують роль каталізаторів, тобто прискорюють перебіг хімічних процесів, приміром, під час травлення. Гормони виділяються безпосередньо в кров й стимулюють або гальмують діяльність різних органів.

(більше…)

§1. Загальна характеристика неметалічних елементів

Хімічні елементи можна умовно поділити на дві групи: металічні та неметалічні елементи. Така класифікація ґрунтується на найтиповіших фізичних і хімічних ознаках простих речовин утворених цими елементами. У періодичній системі хімічних елементів неметалічні елементи розміщені в кінці періодів. До них належать: Гідроген, Гелій, Бор, Карбон, Нітроген, Оксиген, Флуор, Неон, Силіцій, Фосфор, Сульфур, Хлор, Аргон, Арсен, Селен, Бром, Телур, Йод, Астат, та інші інертні елементи. Це ρ-елементи, за винятком Н і Не, які належать до s – елементів. Які ж ознаки за своєю сукупністю дають можливість найкраще пізнати хімічний елемент з неметалічним характером? Типовою для них є здатність бути в реакціях окиснювачами. На зовнішньому енергетичному рівні атоми неметалічних елементів мають, як правило, понад 4 електрони. Майже всі вони можуть приєднувати певну кількість електронів і перетворюватися на негативно заряджені йони – аніони. Здатність атомів неметалічних елементів приєднувати електрони або зміщувати їх у свій бік зростає у групі знизу догори, а в періоді – зліва направо. Тому найтиповіший неметалічний елемент перебуває у правому верхньому куті періодичної системи. Це – Флуор. Кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні збігається з номером групи. Неметалічні елементи одної групи головної підгрупи мають однакову будову зовнішнього енергетичного рівня. Вищі оксиди неметалічних елементів є кислотними оксидами. Сполуки неметалічних елементів з Гідрогеном при звичайних умовах – газоподібні речовини.

(більше…)

§2. Алотропні модифікації

Хімічні елементи Оксиген, Сульфур, Карбон і Фосфор у вільному стані існують у формі кількох простих речовин.
Явище існування хімічного елемента у вигляді двох або кількох простих речовин, різних за властивостями і будовою називають алотропією, а самі прості речовини – алотропними модифікаціями.
Термін увів Я. Берцеліус у 1841 р., що з грецької означає «інші властивості».

(більше…)

§5. Сполуки неметалічних елементів з Гідрогеном

Більшість неметалічних елементів утворюють сполуки з Гідрогеном; їх не утворюють лише інертні елементи. Бінарні сполуки Гідрогену з неметалами назвали леткими тому, що за звичайних умов вони газоподібні (HCl, NH₃, H₂S), або рідини, що легко переходять у газоподібний стан (HF за температури 19,5°С і H₂O). Ці сполуки складаються із молекул. Атоми в них сполучені між собою ковалентними полярними зв’язками. Для сполук неметалічних елементів з Гідрогеном найчастіше використовують тривіальні назви, рідше – хімічні.

(більше…)

§6. Добування амоніаку. Солі амонію

У лабораторії амоніак добувають нагріванням суміші солей амонію з лугами. Найчастіше для цього використовують хлорид амонію NH₄Cl і гашене вапно Ca(OH)₂ (в надлишку): 2NH₄Cl + Ca(OH)₂ = CaCl₂ + 2NH₃↑+ 2H₂O

Ці речовини ретельно перемішують, вміщають у пробірку або колбу і нагрівають. Реакція з виділенням амоніаку проходить при звичайних умовах, а при нагріванні різко прискорюється. Добути амоніак можна також нагріваючи нашатирний спирт: NH₄ОН ⇄ NH₃ + H₂O.

(більше…)

§7. Оксиди та гідратні форми оксидів неметалічних елементів

Оксиди неметалічних елементів поділяються на солетворні (їх більшість) і несолетворні (СО, N₂O, NO). За агрегатним станом: а) газоподібні; б) тверді (P₂O₅), в) рідкі (H₂O, Cl₂O₇).

Залежно від валентності, один і той же неметалічний елемент здатний утворювати оксиди різного кількісного складу.

(більше…)